«Ми довго мовчали, приховуючи сліди катування , бо такими були умови орків , на вимогу повернути Ореста з полону.

Осінь 2015 року… довгоочікуваний обмін і безмежна вдячність тим людям, котрі зробили для нашої родини неймовірне.

Осінь 2022 року…

Кожного дня , коли я підіймаю слухавку незнайомого номеру , я чую одні і ті ж слова « допоможіть знайти сина, доньку, чоловіка, брата…..», так пише наша Марія Петришин при те, як шукали свого рідного, який був у полоні у 2015-му році.

Нині вона – регіональний координатор Уповноваженого у справах зниклих безвісти за особливих обставин по Львівщині. За сумісництвом керівник Перший жіночий ветеранський простір «Рехаб», і ще опікується Будинок воїна, керівник якого Олег Височанський нині на фронті.

В «Будинку Воїна» нині ніколи не буває пусто. Постійно приходять люди зі своїм болем та історіями про те, як шукають рідних, які зникли безвісти.

Марічка каже, що у нас є два шляхи : повернути людей з полону або на превеликий жаль , знайти загиблих і не тільки повернути тіло , але і Гідно вшанувати пам’ять Героя!

Як ми вже писали, серед регіональних координаторів більшість – це люди з власною непростою історією. І їм точно небайдуже до чужого горя.