24 лютого 99% нашого колективу поклали ключі на стіл і пішли на фронт. Ми залишилися удвох. Каже керівниця Центру Допомоги Ветеранам Війни 4.5.0 (Луцьк) Олена Зверєва. Але вони не розгубилися. Розгорнули штаб і почали робити те, що в їхніх силах.

Коли закриваються одні двері – відчиняються інші. Хлопці пішли на фронт, до нас прийшли дівчата. І сформувався новий колектив. З одного боку ми підтримували переселенців, з іншого – допомагали нашим на фронті. Так софрмувався запит на «зворотній зв’язок».На Волині проживають люди з різних куточків Донеччини, Луганщини, Маріуполя. І люди з Рубіжного, до прикладу, просили вийти на зв’зок з тими, хто боронить Рубіжне. Ми через відеозв’язок їх «коннектили». Вони спілкувалися. Це для тих, хто покинув свій дім вселяло надію, адже всі вимушено переселені турбуються – чи повернуться колись додому. Взагалі, брендована машина центру і приналежність до військово-ветеранської спільноти стали ключовими у формуванні довіри до нас. Тому ми прийняли рішення про надання психологічної підтримки переселенцям.

Олена Звєрєва каже, що такі зустрічі користувалися попитом. І якщо планували збирати групи по 20 людей, то зазвичай приходили до 50. Всі вони хочуть виговоритися. Переселенці приїхали з відчуттям жертв. Тому команді центру вдалося внутрішньо переналаштувати їх.

Група швидкого реагування, яка працювала з ветеранами до 24 лютого, нині повноцінно не функціонує, адже (як ми зазначали) майже всі з неї пішли воювати. Утім, Олена та інші психологи центру виїздять точково і працюють з тими, хто повертається додому з ротацій.

Ще один важливий напрямок – робота з тими, хто наразі проходить лікування у шпиталі. На жаль, цивільна медицина не знає, як правильно з психологічної точки зори працювати з такими пацієнтами, тож досвід роботи з ветеранами за всі ці роки, стає у нагоді. Підтримують і родичів, які приїздять на впізнання тіл загиблих. Це окреми напрямок. Тяжкий. Але і там психологічна підтримка дуже важлива.

У центру є мрія – створити повноцінний реабілітаційний центр, який дуже стане у нагоді. Адже, як зазначає Олена Звєрєва у психологів вже йде гаряча пора. Бо раніше працювали виключно з ветеранами, а тепер тих, кого торкнулася війна – вся країна.

І ми упевнені, що своєї мрії ця команда досягне, адже вони свого часу були першими, хто запустив мобільні групи швидкої психологічної підтримки, і вони точно стануть першими серед громадських орагнізацій, хто відкриє повноцінний і якісний реабілітаційний центр. Принаймні, ми їм цього бажаємо.

Команда #простір_можливостей у співпраці з Коаліцією ветеранських просторів провадить обмін досвідом за підтримки Isar Ednannia.