Шеврони, бойові прапори та фото загиблих. Заходиш і одразу розумієш, що потрапив у місце, де всі свої.

Це Центр допомоги учасникам АТО в Хмельницьку. Тут ніколи не буває пусто. Зустрічаються побратими, заходять капелани, навідуються родичі загиблих захисників.

Пані Наталія Дзекар працює у центрі від початку його створення (з 2015 року). Її голос знають усі ветерани в області, бо саме вона з ними спілкується.

За 5 років вона прийняла майже 10 000 звернень. З огляду на таку кількість інформації, вона з колегами, свого часу, вирішили організувати електронну базу. Туди внесені дані про ветеранів з Хмельниччини.

Усього в області 18 000 ветеранів. Це і особисті дані, і реєстри по виданим земельним ділянкам, наданими послугами тощо. До речі, такої детальної електронної бази ветеранів АТО/ООС всеукраїнскього масштабу наразі в державі не існує. У Мінветі стверджують, що її запровадження в процесі.

Пані Наталія – це душа центру. Вона знає поіменно усіх загиблих, їхню історію і зберігає портрет кожного. А ще допомагає в організації поховання загиблих.