Кожен з активних осередків у регіонах вишукував можливості.

До прикладу, у Миколаєві відкриття простору відбулося за рахунок коштів з місцевого бюджету та фінансової підтримки Світового банку. В Рівному – це символічна плата за оренду приміщення (свого роду вклад міста у цей проект) і спонсорські кошти від місцевих бізнесменів. В Одесі теж саме, символічна плата за оренду приміщення, а от фінансування і підтримка за рахунок коштів міжнародних партнерів та донорів. У Житомирі спочатку сформували команду, потім шукали приміщення. Зрозуміли, який функціонал має бути. Фінансування спонсорське.

Irina Louk про фінансування:

Диференціація джерел фінансування завжди працює на результат. І дозволяє проектам бути більш стійкими. Ідеальної формули не існує, кожен обирає свій правильний варіант, виходячи з потреб і можливостей, але ми вже маємо успішні кейси. Проаналізувавши роботу «Будинків ветерана» у Житомирі, Рівному, Львові, Одесі та Миколаєві, ми радимо поєднувати різні джерела фінансових надходжень. Наприклад, ініціативу у створенні простору проявляють неурядові організації (ветеранські спільноти), а кошти: з державного і місцевого бюджетів, спонсорські вклади (можливо, місцевий бізнес), гранти міжнародних донорів, соціальне підприємництво (коли частина доходу йде на утримання чи то комунальних послуг, чи на ЗП працівникам, чи на оренду приміщення).

Важливим залишається те, що ініцатива має йти від самих ветеранів. Адже нав’язані зверху правила – це шлях в нікуди. Держава має формувати політики і стратегію. (Політика створення ветеранських просторів викладена у методичних рекомендаціях (https://mva.gov.ua/…/pro-zatverdzhennya-metodichnih…), а от створення самих просторів затверджені в низці державних нормативно-правових актах (https://mva.gov.ua/ua/timeline?&type=acts).

Концепт і начиння – від потреб ветеранських осередків в регіонах.